НІЖИН: сторінки історії стародавнього міста

     МАНДРІВНИК КОЗАЦЬКОГО РОДУ
        За матеріалами сайту: http://nigin-museum.do.am/publ

              

Юрій Федорович Лисянський – нащадок українського козацько-старшинського роду, народився 1 (12) квітня 1773 р. в м. Ніжині, в сім’ї священика Іоанно-Богословської церкви. В десятилітньому віці, завдяки підтримці впливового земляка канцлера О.А.Безбородька, був прийнятий на навчання в Петербург, до Кронштадського морського кадетського корпусу.

У зв’язку з початком російсько-шведської війни 1788-1789 рр. відбувся достроковий випуск гардемаринів. Серед випускників був і Ю.Лисянський, направлений в ескадру адмірала С.К.Грейга на фрегат «Подражислав» у чині мічмана.

Бойове хрещення Ю.Лисянський прийняв при Гогланді 6 липня 1788 р. В першому бою Лисянський заслужив похвалу капітана корабля, який побачив в молодому гардемарині здібного офіцера. Після закінчення бойових дій на Балтиці Лисянський протягом трьох років ніс службу на бойових кораблях російського флоту. У 1793 році йому було присвоєно чин лейтенанта.

В кінці 1793 р. Ю.Лисянського та І.Крузенштерна відряджено для проходження морської практики в Англію, де вони були зараховані на кораблі ескадри Ф.Мєррея. На англійському флоті Лисянський прослужив волонтером близько 5 років. У цей час він здійснив кілька далеких плавань: побував біля берегів Північної Америки та мису Доброї Надії, плавав в Ост-Індію, довгий час жив у Америці, побував у Філадельфії, Бостоні, Нью-Йорку, де був особисто прийнятий першим американським президентом Джорджем Вашингтоном. Лисянський брав участь у військових операціях проти французів. У 1796 році, при взятті фрегата "Єлизавета", отримав контузію в голову. Переніс важке захворювання на «жовту лихоманку», яка ледве не відняла у нього життя.

1797 року Лисянський повернувся до Росії, отримав чин капітан-лейтенанта і був призначений на фрегат "Автроїл", яким повинен був командувати.  У той же час Лисянський переклав з англійської мови і опублікував велику роботу Джона Клерка "Рух флотів", у якій розроблялася нова тактика ведення військових морських операцій. 1803 року за заслуги перед державою і участь у 18 морських кампаніях Лисянський був нагороджений орденом Св. Георгія 4-го класу.

На початку ХІХ ст. Російська-Американська компанія розпочала організацію кругосвітньої морської експедиції, керівником якої  призначено І.Крузенштерна. Його помічником став Ю.Лисянський.  У вересні 1802 р. Лисянського було відряджено за кордон для придбання кораблів для майбутнього плавання. В Лондоні Лисянський придбав два шлюпи «Леандр» та «Темза», які на початку червня прибули в Кронштадт, де й отримали нові назви – «Надія» та «Нева».

7 серпня 1803 р. о 10 годиін «Надія» та «Нева» знялися з якоря і відплили з кронштадтського порту. Під час всього плавання Лисянський був капітаном шлюпа «Нева». Його команді було доручено доставити вантаж в російські колонії на острові Кад’як та на берегах Аляски.

                         Шлюп "Нева", яким командував Ю.Ф.Лисянський

Перші дні плавання супроводжувалися жорстокими штормами. Проте від самого початку регулярно велися метеорологічні, гідрографічні спостереження, збір та систематизація різноманітних географічних відомостей. До середини грудня кораблі Крузенштерна і Лисянського підійшли до острова Св.Катерини, де команда «Неви» провела терміновий ремонт пошкоджених щогл. На шляху до Маркизських островів Лисянський затримався на декілька днів на острові Пасхи, де провів астрономічні спостереження та уточнив координати острова. Крім того Лисянський склав словник мови місцевих тубільців. Подальший шлях «Неви» лежав до берегів «Російської Америки».

Розминувшись з Крузенштерном біля Гавайських островів, Лисянський взяв курс до острову Кад’як і після двадцяти трьох днів важкого плавання прибув до берегів «російської Америки». Тут команда «Неви» на чолі з капітаном взяла участь у захисті російської факторії на острові Сітка поблизу Аляски, що була несподівано атакована місцевим індіанським племенем, підбуреним англійськими матросами. При підтримці артилерійського вогню з борту «Неви» на берег був висаджений десант, і матроси поновили  контроль над островом. На місці спаленої нападниками фортеці командою «Неви» було закладено нове місто Ново-Архангельск.

Під час півторарічного перебування в Тихому океані Лисянський склав опис островів Кад'як і Сітка. У вересні 1805 р. «Нева» завантажила на борт хутро і вийшла у відкрите море, взявши курс на Маріанські острови. Через кілька днів шлюп упритул підійшов до коралових рифів, де й сів на мілину. Так був відкритий раніше нікому невідомий безлюдний острів, який отримав назву «Лисянський». Неподалік був відкритий і позначений на карті кораловий риф. Його Лисянський назвав «рифом Крузенштерна». 

                                  Острів Ю.Лисянського у Тихому океані

3 грудня 1805 року на рейді Макао (Південний Китай) відбулася зустріч «Неви» та «Надії». Подальший їх шлях лежав біля берегів Китаю, Індії, мису Доброї Надії. Відплив в лютому 1806 року від берегів Китаю, шлюпи до початку квітня наблизились до берегів Південної Африки. Тут вони потрапили в зону густого туману і знову загубили один одного.
      Врахувавши, що запасів харчів достатньо лише на три місяці шляху, Лисянський вирішив плисти прямо в Європу, не заходячи в жоден порт. Довгий шлях із Південного Китаю до Портсмуту «Нева» пройшла за 142 дні, не отримавши при цьому жодних пошкоджень та втрат. До цього жоден корабель Європи не ставив таких рекордів у швидкості плавання.
5 серпня 1806 р.у «Нева» увійшла в гавань Кронштадту. А ще за два тижні повернулася й «Надія». Таким чином Ю.Лисянський першим у російському флоті завершив навколосвітнє плавання, здійснивши при цьому ряд географічних відкриттів, зробивши внесок у вітчизняну океанографію, етнографію та інші науки. Коштовний подарунок – золоту  шпагу – зробила своєму капітану команда «Неви». Від держави Ю.Лисянський одержав чин капітана ІІ рангу, орден Св.Володимира ІІІ ступеня, премію та пожиттєву пенсію.

Після повернення із плавання, у 1809 році Ю.Лисянський вийшов у відставку в чині капітану І рангу і став готувати до друку опис своєї подорожі. 1812 року власним коштом він видав книгу «Путешествие вокруг света на корабле «Нева» в 1803-1806 годах». У 1814 р.  він власноруч переклав свою книгу англійською мовою і видав її у Лондоні. Зібрані Лисянським колекції черепашок, коралів, етнографічних матеріалів та зброї стали гордістю Російського географічного товариства.

Останок свого життя капітан 1-го рангу Юрій Лисянський провів у відставці, займаючись вихованням дітей. Згодом його син Платон продовжив справу батька – став адміралом флоту, був видавцем та упорядником «Морского сборника». Влітку родина проводила час в маєтку дружини с. Кобріно біля Гатчини, який у свій час належав прадіду А.С.Пушкіна А.Ганнібалу. Взимку родина перебиралася до Петербургу,  де Ю.Ф.Лисянський будував будинок.

У 1824 році Юрій Лисянський відвідав рідне місто Ніжин, де залишилася його рідня. На батьківщину він привіз два комплекти видання своєї книги. Один комплект він передав до бібліотеки Ніжинської Гімназії Вищих Наук князя Безбородько, а другий – директору цієї гімназії Івану Орлаю. Нині на центральній вулиці Ніжина сусідують церква Івана Богослова з будиноком протоієрея Федора Лисянського, пам’ятник його сину-мореплавцю та університетська бібліотека з Музеєм рідкісної книги, де зберігається дарунок мореплавця.

Помер Юрій Лисянський 26 лютого 1837 р. у Петербурзі і був похований на цвинтарі Олександро-Невської лаври. На його могилі на зібрані морськими офіцерами кошти був поставлений пам’ятник, ескіз якого намалював сам мореплавець. На гранітному постаменті лежить залізний якір, там же викарбувано епітафію, складену ним самим:

Прохожий, не тужи о томъ,

Кто кинулъ якорь здесь

Онъ взялъ съ собою паруса, подъ коими

взлетитъ въ предѣлъ небесъ.

Ім’я Юрія Федоровича Лисянського носить острів на Гаваях, півострів на Алясці, протока й річка, гора на Сахаліні, вулиця у Ніжині.

Церква Івана Богослова
та памятник Ю.Лисянському у Ніжині